Запитання задані, а хто відповідатиме?

Як часто менеджери, нехай і найвищої ланки, висловлюють невдоволення своїм «роботодавцем»? А якщо таке відбувається, як керівництво компанії вирішує питання?

Як правило, ніхто не терпить баламутів. Щось не подобається — шукаємо компроміс, або шукаєте собі нову роботу. Логічно? Здається, цілком. Тільки ось проблема, якщо замінити «менеджерів» на «державну владу» (ким вона є), а «керівництво компанії» на «народ» (саме він на певний термін наймає тих, хто керуватиме країною), то чомусь будь-яка логіка працювати перестає…

Запитання тепер ставить він

«Ми звикли до того, що білоруський народ, обравши свого президента, має право запитати з нього, критикувати, як тільки це можливо, ображатися на нього, радо провести час. Але, мабуть, і білоруський президент має право у певні періоди нашої історії, особливо гострі періоди, поставити три хвилюючі питання для свого народу. Питання, що хвилюють президента і наше суспільство», – саме так розпочав чергове Послання до білоруського народу та Національних зборів Олександр Лукашенко.

Насправді, не можна сказати, що раніше завжди всі запитували із самого президента. Так, вже другий рік остаточно не спаде хвиля невдоволення (але, варто зазначити, що свою гостру фазу вона давним-давно пройшла, і зараз протест звівся хіба що до кухонних бесід і то напівпошепки). Так, за цей час багато хто встиг усвідомити, що не згодні з політикою Лукашенка (і практично всім за це довелося відповісти, незалежно від гучності своєї заяви). Проте не було такого, щоб главу держави змусили відповідати за свої вчинки та рішення чи виправдовуватися. Це щось із галузі фантастики чи фантазій певного прошарку білорусів.

Однак це не завадило Лукашенку порахувати, що «м’яч на його боці» і тепер має право жорстко запитати. Що ж, вважатимемо, що може. Тільки ось про що? У кожному із трьох питань є свої підтексти. І, що цікаво, здебільшого вони зводяться до одного — плати.

Мирне небо над головою

Виходячи з першого питання, стає зрозуміло, що Білорусь перестає бути мирним шматком землі в центрі Європи, таким собі острівцем стабільності та спокою. Як його весь цей час подавали і самим білорусам, і намагалися транслювати такий порядок денний у зовнішній політиці. Загострення на кордонах республіки, зросла загроза того, що Білорусь буде втягнута у збройний конфлікт, неминуче призвела до того, що тепер країна буквально змінює курс і переорієнтується на випуск необхідного озброєння та боєприпасів.

«Поставлено завдання: (виробляти. – примітка держагентства БЕЛТА) все необхідне для оборони нашої Вітчизни, для Збройних Сил та територіальної оборони (це дуже важливо: близько 300 тисяч осіб буде мобілізовано до військ територіальної оборони, їх треба озброїти власною зброєю та боєприпасами). Більше того, ми замахнулися на найсучасніше озброєння, зокрема ракетне, зокрема за допомогою наших союзників», – заявив Лукашенко.

І начебто все логічно, ситуація максимально напружена, вже просто неможливо вдавати, ніби нічого не відбувається. Але саме формулювання «першого питання» трохи бентежить:

«До вас, білоруський народ, моє перше запитання. Але не найголовніший. Чи готові ви, білоруси, платити за власну оборону, за власну державу?» – Запитав президент.

Звернімо увагу на слово «платити». Справа в тому, що у бік білоруського народу воно прозвучить ще раз.

І ще один цікавий момент. А за рахунок чого нині мешкає білоруська армія? За рахунок бюджету, який у тому числі поповнюється з податків громадян. То що означає питання: «Готові платити?». Невже зростання цін тощо?

С – значить «суверенітет»

Друге питання знову містить у собі заклик «платити», цього разу за найцінніше, що має Білорусь — суверенітет і незалежність.

«Наші громадяни єдині у прагненні до суверенітету та незалежності. Але незалежність коштує дорого в буквальному значенні цього слова. Це оборона та безпека, власна фінансова система, розвинені та ефективні державні інституції – все дуже дорого. І в мене до вас наступне запитання, шановні білоруси: чи ви готові платити за цю дорогу річ, ім’я якої – суверенітет і незалежність?» – порушив питання Лукашенка.

Він наголосив, що незалежність — це умова для збереження нації, можливість визначати своє майбутнє.

Лукашенко и Путин, фото: официальный сайт президента РФ

І знову звучить все правильно, тільки ось збиває з пантелику повторення думки про плату. Невже за два десятки років при владі це було неочевидно? Невже цими питаннями не займалися? І в країні щось не так із тією ж фінансовою системою чи ефективними держ. інститутами? А якщо не так, то хто винен? Якось не здається, що самі білоруси, адже не вони будують ці інститути, не вони визначають вектор розвитку економіки, тощо. Проте все налагоджувати знову доведеться, що називається, за власний рахунок.

Ініціатива (не) карана?

Третє питання до народу стосувалося ініціативи: «Чи готові ви бути ініціативними та працювати на себе?». Враховуючи те, як жорстко в країні зросли у 2022 році ставки єдиного податку для ІП та самозайнятих, звучить таке питання, м’яко кажучи, дивно.

Люди готові, але вони і так у більшості навіть близько «не гребуть гроші лопатами», щоб ось так просто взяти і платити ще більше, ніж раніше.

«Чи готові білоруси сьогодні відірватися по-справжньому, відв’язатися, поставити перед собою, перед своєю сім’єю завдання та попрацювати хоча б на себе. А решта, що від держави, ми збережемо. І як тільки ми цей внутрішній потенціал нашого народу, кожного білоруса задіємо, ми вдвічі будемо багатшими. Настав час роздягатися і працювати!», – сказав Лукашенко.

Тільки ось, здається, що «роздягнені і працюють» уже давно і нібито не вистачає лише підтримки держави. Але таке припущення доведеться відійти, тому що Лукашенко прямо заявив, що держава, навпаки, ще активніше втручається в роботу малого бізнесу. Звичайно ж, з метою не допустити всіляких порушень (але ми то з вами розуміємо, як воно найчастіше насправді буває).

До речі, окремо хочеться сказати про ініціативність. Білорусів роками привчали до того, що «вилазити» не можна, не можна привертати до себе підвищену увагу. На олівці буде кожен, хто має за білоруськими мірками немаленьку аудиторію, хтось активно (без вказівки зверху) починає мелькати в інтернеті чи ЗМІ. Якої ініціативи в такій ситуації чекають від людей?

Лукашенко, фото: Belarus24

Таким чином, усі питання поставлені, хоч би якими вони були. Залишилося тепер чекати, що буде з відповідями. Хто конкретно відповідатиме за «попит», як каратимуть за незадовільну зворотну реакцію. І які чергові складнощі винести білоруському народу.