Вибори президента Латвії: дипломат проти бізнесмена

Російсько-український військовий конфлікт впливає і на те, як відбуваються виборчі кампанії у нашому регіоні. Свіжий приклад – Латвія, де 31 травня оберуть нового президента. На перебіг та результат виборів вплив має не лише стан економіки (ця балтійська республіка – серед аутсайдерів у ЄС), а й давнє «російське питання» у контексті війни в Україні.

Президента в Латвії обирає парламент – Сейм, що складається зі 100 депутатів. Для перемоги необхідно набрати просту більшість – тобто 51 голос. Один політик може обіймати президентську посаду не більше двох чотирирічних термінів поспіль. З 9 по 13 травня відбулося висунення кандидатів політичними партіями, яке серйозно змінило передвиборчі розклади, які обговорювали політологи в останні місяці.

Після пострадянського відновлення незалежності у Латвії вже було шість президентів. Два терміни на цій посаді пробув у 1990-х Гунтіс Улманіс, на той час одна каденція тривала три роки, і Вайра Віке-Фрейберга – слідом за ним у 2000-х. Потім Валдіс Затлерс, Андріс Берзіньш та Раймондс Вейоніс працювали президентами за одним терміном. Відмовився чи, краще сказати, змушений був відмовитися балотуватися ще раз і нинішній президент Латвії 67-річний Егілс Левітс. 2015 року він на президентських виборах програв. Тоді для визначення переможця знадобилося п’ять турів. А у 2019 році було обрано 61 депутатським голосом у першому турі. До президентства Левітс вже мав завидну кар’єру: міністр юстиції Латвії, депутат Сейму, робота у Міжнародному арбітражному суді та Суді ЄС.

Партія «Національне об’єднання» вже навіть ухвалила рішення про висунення Левітса на другий термін. Його збиралася підтримати і партія «Нова єдність» прем’єр-міністра Кріш’яніса Каріньша. У сумі у них виходило 39 депутатських голосів: 13 плюс 26. Але третя партія зі сформованої за підсумками парламентських виборів минулого року правлячої коаліції «Об’єднаний список», це 15 голосів фракції в парламенті, вирішила висувати свого лідера – архітектора, великого бізнесмена 66- літнього Улдіса Піленса.

Саме довкола боротьби цих кандидатів і будували свої передвиборчі прогнози політичні аналітики. Передбачалося, що Левітса можуть підтримати депутати з партії «Прогресивні» – 10 голосів, але це в сумі максимум 49 голосів. Опозиційні Союз зелених та селян – 16 місць у Сеймі, «Стабільності!» – 10, та «Латвія на першому місці» – 9, могли б віддати свої голоси за Піленса – всього 50. У цьому випадку створилася б практично патова ситуація, і результат виборів залежав від голосу одного-єдиного позафракційного депутата – Глорії Гревцової.

Домовитися з опозиційними партіями та партнером з коаліції «Об’єднаним списком» щодо кандидатури Левітса, схоже, не вдалося. І на те є низка суттєвих причин. По-перше, у Левітса найнижчий рейтинг популярності серед усіх президентів Латвії. За даними Центру соціологічних досліджень SKDS, який проводить такі опитування з 1996 року, роботу Егілса Левітса позитивно оцінюють лише 27% жителів Латвії, тоді як її оцінили 64%. Політолог Івета Кажока так пояснює низький рейтинг Левітса: Він не вміє розмовляти з простим народом, це просто факт. Те, що він боїться російськомовних жителів Латвії і взагалі якось цурається цієї частини нашого суспільства, це також, на мою думку, факт». Тим часом, росіяни становлять 24% від усього населення Латвії, громадянами з них є дві третини 

Левітс – очевидний прозахідний консерватор, який різко висловлюється на адресу опозиційних партій та їхніх депутатів у Сеймі, називаючи їх огульно прокремлівськими силами. Собі ж у заслугу політик поставив те, що «сьогодні можемо сказати, що у 2023 році Латвія стала національно більш латиською, ніж у 2019-му». Саме в такому ключі Егілс Левітс пояснив у результаті і свою неучасть у майбутніх президентських виборах: «Національне об’єднання» та «Нова єдність» підтримали мою кандидатуру, у свою чергу «Об’єднаний список» та опозиційна партія «Латвія на першому місці» підтримають іншого кандидата . Ніхто не має ясної більшості». Чинний президент вважає, що в такій ситуації існує реальна ймовірність того, що вирішальні голоси на виборах будуть належати партіям, які не будуть, на його думку, пролатиським і прозахідним курсами країни: «Враховуючи коаліцію, що формується в даний час, з прокремлівськи налаштованими і близькими до олігархів політичними силами, я вирішив не брати участь у президентських виборах 31 травня».

А ось Улдіс Піленс голосами опозиційних депутатів не нехтує. Цікаво, що за Піленса готові проголосувати навіть депутати з партії євроскептиків-популістів «Стабільності!», якщо він пообіцяє загальмувати виконання закону, який наказує, що для продовження тимчасових видів на проживання в Латвії громадяни Російської Федерації мають скласти іспит з державної латиської мови. рівні А2. Своїми пріоритетами на посаді президента Улдіс Піленс бачить питання безпеки та розвиток економіки. Він – нова особа в латвійській політиці: «Можливо, якби не війна Росії проти України, я не прийшов би в політику».

Щодо мовного питання позиція Піленса така: «ЗМІ російською мовою в Латвії мають бути. Тому що ми не можемо віддати Росії монополію на інформацію, яку споживають російськомовні. Дуже шкода, що люди за 30 років не вивчили латиської мови. І якщо я зараз висуваю свою кандидатуру на посаду президента Латвії, я зобов’язаний подати приклад і розмовляти зі ЗМІ – зокрема з офіційними латвійськими ЗМІ, які ведуть мовлення російською – латвійською мовою. Таким чином, показуючи: ми є цивілізованою державою, і всі громадяни Латвії, всі ті, хто бажає країні добра, повинні знати латиську мову».

У Піленса в результаті є два суперники. Партія «Прогресивні» висунула кандидатом у президенти 42-річну Еліну Пінто, голову відділу комунікації та партнерства у представництві Європейської комісії у Люксембурзі. До цього вона працювала в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Європейській комісії, Європейській службі зовнішніх зв’язків та Раді Європи. А третім став відомий у Латвії політик, міністр закордонних справ із 2011 року 49-річний Едгарас Рінкевичс. Його висунула, зважаючи на все, як заміну Левітсу прем’єрська партія «Нова єдність».

І інтрига на президентських виборах у Латвії, як і раніше, закручена. Їхній результат вирішать голоси саме опозиційних партій, і перевага тут таки у Піленса. Аналітики зазначають, що на виборах кістяком ситуативного союзу можуть стати партії, за якими стоять місцеві олігархи, які повернулися в політику під гаслами про те, що треба щось робити з економікою та демографічними ризиками. На них партії, за якими стоять олігархи, незадоволено і натякав у самовідвідних коментарях Левітс. Це – «Об’єднаний список», Союз зелених та селян, а також «Латвія на першому місці». Для перемоги Піленсу достатньо буде додати підтримку чи «Прогресивних», чи «Стабільності!» та голос незалежного кандидата.

Рінкевичсу, з іншого боку, і підтримуючим партіям із правлячої коаліції без «спокуси» Союзу зелених і селян ніяк не обійтися. До речі, після президентських виборів не виключено і переформатування більшості у парламенті, причому із можливою зміною прем’єр-міністра. До того ж, за даними квітневого опитування, у рейтингу популярності з невеликим відривом лідирує прем’єрська партія «Нова єдність» – її підтримують 11,1% опитаних. На другому місці йде Союз зелених та селян з 9%, далі йдуть «Латвії на першому місці» з 7,8%, «Об’єднаний список» з 7,7% та «Прогресивні», які мають 7,2% підтримки населення. У «Національного об’єднання», яке збиралося висувати чинного президента, рейтинг – 6,2%, а «Стабільність!» – 5,3%. Всі ці партії зараз представлені у Сеймі.

Якщо виборчі альянси фаворитів гонки не спрацюють, то президентом Латвії як компромісну фігуру може стати жінка. Так було у випадку з обранням Віке-Фрейберги. Історія, зокрема й виборів, часто повторюється. Ясно поки що одне, що в Латвії вже немає ймовірності того, що президентом може стати проросійський політик. Хоча чимало російськомовного населення і політичні сили, що представляють його інтереси, ще мають вагу.