Вибори в Грузії: що зможе зробити опозиція?

Центрвиборчком Грузії оголосив про перемогу правлячої партії «Грузинська мрія» на парламентських виборах. Ця ситуація застала опозицію зненацька. Тепер її лідери домагаються перегляду підсумків голосування. Але чи вийде це зробити.

Судячи з усього, правлячій з 2012 року партії «Грузинська мрія» вдалося виграти парламентські вибори. За офіційними даними Центрвиборчкому, партія здобула близько 54% голосів, що забезпечує їй 89 зі 150 місць у парламенті. Чотири опозиційні партії, які подолали прохідний бар’єр, набрали в сумі близько 37%.

Опозиціонери одностайно відкинули результати виборів, назвавши їх фальсифікованими і звинувативши «Грузинську мрію» в підриві демократії. На думку опозиційних партій, влада вдалася до залякування виборців, підтасовування бюлетенів і маніпуляцій із результатами голосування. Президент країни Саломе Зурабішвілі назвала підсумки виборів «російською спецоперацією» впливу, яка спрямована на відрив Грузії від західного курсу.

Лідери опозиції закликали до протестів, невизнання результатів виборів і проведення нового голосування, вже під міжнародним контролем. Представники опозиційних партій заявили, що не займуть свої місця в парламенті, щоб не легітимізувати сфальсифіковані вибори.

«Грузинська мрія», своєю чергою, заявила про переконливу перемогу і відкинула всі звинувачення у фальсифікаціях. Під час передвиборчої кампанії партія влади намагалася представити себе як прихильника миру і стабільності в країні, принагідно звинувачуючи опозицію в прагненні втягнути Грузію у війну і спровокувати новий конфлікт із Росією.

Головне питання цих виборів полягає в тому, чи мали місце масові фальсифікації, які вплинули на результати голосування. Міжнародні спостерігачі висловили занепокоєння з приводу численних порушень, які могли поставити під сумнів чесність і прозорість виборів. Про це ж говорив держсекретар США Ентоні Блінкен, коментуючи результати голосування.

За даними спостерігачів, під час виборів було зафіксовано випадки залякування виборців, особливо в сільській місцевості. Також стали відомі випадки підкупу виборців, вкидання бюлетенів і порушення процедури голосування. Крім того, у партії влади та опозиції були нерівні умови доступу до ЗМІ та пожертвувань. Проте Центрвиборчком Грузії заявив, що порушення не були масовими і не вплинули на підсумок голосування.

Про нерелевантність результатів свідчать дані екзитполів. Тоді як екзитполи, проведені на замовлення опозиційних телеканалів, передбачали перемогу опозиційних партій, офіційні дані малюють іншу картину. Опозиція отримала більше голосів у великих містах, таких як Тбілісі. У містах пропаганда «Грузинської мрії» була менш переконливою, і виборці були більш схильні підтримати опозицію, яка виступає за євроінтеграцію і демократичні цінності.

«Грузинська мрія» отримала більше голосів у сільській місцевості. Зокрема, джерела зазначають, що партія досягла успіху в регіонах, де її кампанія, заснована на страху війни, виявилася найбільш ефективною. Відсутність єдиного фронту опозиції також зіграла на руку «Грузинській мрії». Роздробленість опозиції дозволила правлячій партії зосередити свої зусилля на дискредитації окремих конкурентів, а також посіяти сумніви в здатності опозиції ефективно управляти країною.

Політологи пророкують кілька варіантів дій, якими може скористатися опозиція. Її лідери вже організували багатотисячний мітинг у Тбілісі 28 жовтня, на якому президент Грузії Саломе Зурабішвілі закликала громадян не здаватися і продовжувати боротьбу за європейське майбутнє країни. Опозиція сподівається на масову підтримку своїх прихильників, як це було під час протестів проти закону про іноземних агентів навесні 2024 року.

Інший спосіб – це спробувати оскаржити результати виборів у суді, посилаючись на численні порушення, зафіксовані спостерігачами. Однак, експерти сумніваються в ефективності цього методу, враховуючи, що судова система Грузії перебуває під контролем «Грузинської мрії». Довести фальсифікації на виборах, де використовувалися електронні системи голосування, також досить складно.

Ще один варіант – це бойкот парламенту. Опозиційні партії можуть відмовитися від своїх мандатів у парламенті на знак протесту проти фальсифікацій. Такий крок позбавить «Грузинську мрію» легітимності та ускладнить їй ухвалення законів. Однак, за грузинським законодавством, парламент може функціонувати і за наявності лише однієї партії. Блокування роботи депутатів – це крайній крок, який може призвести до сутичок із поліцією.

План опозиції – це масштабні протести, оскільки невдоволення довгим правлінням «Грузинської мрії» вже не раз виливалося в масові мітинги. Однак поки що складно повірити, що грузинській опозиції вдасться здійснити таку саму революцію, яка трапилася 2003 року. Все-таки підсумки виборів не поставлені під сумнів міжнародною спільнотою, а партія влади залишається популярною в регіонах.

Страхи перед російським впливом і відмова «Грузинської мрії» від активної євроінтеграції можуть консолідувати прихильників опозиції. З іншого боку, «Мрія» не скупилася на обіцянки під час передвиборчої кампанії і навіть погрожувала опозиції репресіями в разі своєї перемоги. Найімовірнішим сценарієм залишається інерційний: коли «Грузинська мрія» продовжує керувати країною наступні кілька років за зростаючого невдоволення громадян. Але цього невдоволення все ще недостатньо для зміни влади в Грузії.