Ядерна влада Лукашенка

Мілітаризація в Білорусі, що розгорнулася в контексті співучасті у російсько-українському військовому конфлікті, досягла піку: Олександр Лукашенко та Володимир Путін оголосили про розміщення в республіці російської тактичної ядерної зброї. Керівник Білорусі вже дуже вербально нею брязкає. Можна сказати, це була його ідея-фікс: повернути в країну, вивезену в середині 1990-х років згідно з Будапештським меморандумом, що став у результаті  незначним, ядерну зброю. Примітно, що Лукашенко попри заяви Кремля стверджує, що кнопка буде у його розпорядженні. Що це – мілітарі-піар чи маневр, який серйозно впливає на розклад сил як мінімум у нашому регіоні?

Анонсоване Володимиром Путіним розміщення тактичної ядерної зброї в країні-союзниці прозвучало для багатьох несподівано, хоча цілком прогнозовано. По-перше, на референдумі минулого року серед іншого до Конституції Білорусі було внесено зміну, яка унеможливлює статус без’ядерної та нейтральної держави. По-друге, у лютому вже цього року офіційно підтверджено початок самостійної експлуатації білоруською армією оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер». При цьому Росія передала Мінську не лише балістичні, а й крилаті ракети.

На думку аналітиків Belarus Security Blog, «сама по собі передача ОТРК «Іскандер» Мінську не тягне за собою корінних змін військово-стратегічної обстановки в регіоні. Так як ці системи озброєння з 2018 року розгорнуті в Калінінградській області Росії. Обсяги переданого Білорусі озброєння навряд чи значні з урахуванням війни і потреби самої Росії у високоточному озброєнні. Здобуття «Іскандерів» є моральною та політичною перемогою Олександра Лукашенка, який домагався цього з 2007 року».

Проте «факт передачі ракет Р-500 дає привід для звинувачень Кремля та офіційного Мінська у порушенні режиму поширення ракетного озброєння». Обмеження поширення ракетних технологій, як і технологій виробництва зброї масової поразки, традиційно є важливим напрямом зовнішньої політики США. Експерти зазначають, що очікується реакція Заходу на це у вигляді політичних та санкційних заходів.

Невдовзі після новини про освоєння «Іскандеру» Лукашенко оголосив про закінчення підготовки білоруських пілотів до застосування тактичної ядерної зброї на переобладнаних для цього літаках.

І ось президент Росії Володимир Путін наприкінці березня заявив, що до 1 липня завершиться будівництво спеціального сховища для тактичної ядерної зброї на території Білорусі. За його словами, йдеться не про передачу ТЯЗ, а саме про його розміщення, що не порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї: «США роблять це протягом десятиліть. Вони розмістили вже давно на території своїх країн-союзників, країн НАТО, у Європі свою тактичну ядерну зброю. Ми домовилися, що ми зробимо те саме».

Також Путін повідомив, що під ТЯЗ переобладнано вже близько десятка білоруських літаків. Нагадавши, що носієм може бути переданий білорусам «Іскандер».

«Коли Білорусь зобов’язалася зберігати без’ядерний статус, частину обладнання, придатного для використання ядерних боєприпасів, було демонтовано з цих літаків. Коли кажуть, що ці літаки були модернізовані та підготовлені для несення ядерних боєприпасів на російських заводах акціонерного товариства «Сухий», мають на увазі саме повернення їм цієї здібності. Тобто відбулася заміна найбільш зношених вузлів та агрегатів, а їхній льотний ресурс було продовжено», – розповідає відомий військовий аналітик з Білорусі Олександр Алесін.

МЗС Білорусі навздогін підкреслив, що «навчання білоруських пілотів, здатних керувати літаками зі специфічними боєприпасами, модернізація таких літаків, так само як і розміщення ядерних боєзарядів на території Білорусі без передачі Мінську контролю за ними, а також доступу до відповідних технологій жодним чином не суперечать положенням статей І та ІІ ДНЯЗ».

А ось Лукашенко вже встиг назвати тактичну ядерну зброю, яка буде розміщена в Білорусі, своєю: «Це ж тема абсолютно закрита, як ми тут застосовуватимемо. Все буде за законом та за правилами. Щодо управління, контролю та іншого за ядерним озброєнням… Безконтрольної зброї в Білорусі немає і бути не може. Тому керувати всім тим, що є в Білорусі, ми будемо тут».

Крім того, він заявив, що за потреби в республіці буде розміщено і стратегічну ядерну зброю. Про спільне управління заявив генеральний секретар СНД Сергій Лебедєв: «Буде подвійна кнопка», тобто для рішення про застосування ядерної зброї прийматиметься двома державами. Ми сподіваємось, що зброю застосовувати не доведеться, це превентивний захід»

Лукашенко не раз публічно висловлював жаль щодо того, що в середині 1990-х ядерну зброю було вивезено з країни і вона стала без’ядерною державою. Останній раз на цю тему він міркував зовсім недавно, в лютому цього року:

«Найсучасніша зброя стояла тут. Ми його вивели на гарантії американців, європейців і росіян, що вони ніколи не будуть зазіхати на наш суверенітет і незалежність, ніколи не застосують до нас економічних санкцій. Там так прописано. Вони на це начхали, розтоптали, застосовують проти нас санкції. Душать, де тільки можливо, порушуючи той договір. Якби ми мали цю ядерну зброю, вони б з нами так не розмовляли».

На що буде спроможний Лукашенко з ядерним арсеналом у військовому плані? До речі, його, за словами колишнього спікера Держдуми, а нині російського посла в Білорусі Бориса Гризлова, буде розміщено біля західних кордонів Союзної держави. Тобто у Брестській чи Гродненській областях. Якщо вірити заявам Лукашенка, що буде відновлено стартові майданчики ракетних комплексів «Тополь», може йтися, зокрема, про Лідський, Пружанський чи Дятловський райони.

«Радіус дії тактичної ядерної зброї переважно покриває територію Польщі та країн Балтії. І невеликий шматочок Німеччини, – розповідає військовий аналітик Олександр Алесін. – Але основний адресат, як на мене, – це Польща. Це найбільш агресивна країна, яка бажає стати східним флангом НАТО навіть його передовим кордоном. Цим горячим головам, які борються за відібрання у Білорусі її західних територій, ніде сховатися. Це багатьох змусить подумати, чи варто дражнити ведмедя. Або білоруського зубра».

В американському Інституті вивчення війни, коментуючи заяву про розміщення російської ТЯЗ в Білорусі, зазначили, що ризик переростання війни в Україні в ядерну залишається вкрай низьким: «Росія вже давно має ядерну зброю, здатну вразити будь-яку мету, яку могла б вразити тактичну ядерну зброю, що базується в Білорусі».

В ISW вважають, що путінська заява – це чергова інформаційна операція. Мовляв, Путін «продовжує спроби використати ядерні загрози, щоб стримати надання західної військової допомоги напередодні запланованого контрнаступу України».

Щодо амбіцій Лукашенка, американські аналітики вважають, що «ядерна зброя, розгорнута Росією в Білорусі, майже, напевно, залишиться під контролем російського персоналу, постійно дислокованого в Білорусі».

Історик та політолог, асоційований співробітник Берлінського університету імені Гумбольдта Олександр Фрідман також відводить у цьому ядерному кейсі Лукашенка роль статиста:

«Це російське рішення від і до. Лукашенко ж у цій виставі відіграє певну роль: так, ядерна зброя в Білорусі – на користь Лукашенка, це збільшує значення режиму, тому що дає можливість режиму доторкнутися до російських ядерних технологій, політична вага режиму збільшується. Думаю, що Лукашенко цілком задоволений. А якби йому ще дали можливість розпоряджатися, якби рівень його причетності до російської ядерної програми був, скажімо, хоч на рівні причетності ФРН до американської ядерної зброї, то це просто мрія для Лукашенка. Але такі мрії не справджуються, тут у нього лише роль статиста».

Натомість ядерна зброя робить Білорусь заручником можливої ​​конфронтації: «Його наявність може перетворити Білорусь на полігон для ядерної війни. Потенційно для безпеки Білорусі це фатальне рішення. Таку зброю легко завезти, а ось позбутися її – надзвичайно важко».

У свою чергу держпропаганда переконує білорусів, що наявність ядерної зброї — це гарантія безпеки. А в очах Олександра Лукашенка, схоже, може стати своєрідним атрибутом влади.