«Закон у стилі Сталіна»: антиросійський закон у Польщі може стати шансом для опозиції

Червневий марш польської опозиції вразив усіх масштабністю події: вперше за тридцять років політики зуміли зібрати таку кількість незадоволених роботою уряду. Консерватори на чолі з Ярославом Качинським готові пообіцяти полякам що завгодно, щоб залишитися при владі. Однак їхні ініціативи можуть нашкодити самим же: так сталося із законом про усунення російського впливу.

4 червня тисячі людей у Варшаві вийшли на марш протесту. Це сталося в 34-ту річницю перших у повоєнній Польщі демократичних виборів. Захід став наймасовішою антиурядовою демонстрацією з 1989 року: за оцінками організаторів, у марші взяло участь близько півмільйона людей – для цього мітингувальників звозили з усієї країни. Приводом для такого масового виступу став новий закон про усунення російського впливу.

Відповідно до закону, буде створено спеціальну комісію, яка вивчить період політичної діяльності з 2007 по 2022 рік. Членів комісії обере парламент, у якому більшість займає партія «Право і справедливість». Відомство матиме право забороняти особам, яких викрили в неналежних діях під впливом Росії, працювати в органах держбезпеки та на відповідальних посадах протягом 10 років. Фактично, засуджені політики будуть позбавлені права обіймати державні посади.

На думку протестувальників, справжня мета закону – це боротьба з опозиційними політиками, зокрема з партією «Громадянська платформа» та її лідером Дональдом Туском. Опозиціонери вважають, що цей документ стануть використовувати як інструмент тиску і полювання на політичних опонентів напередодні парламентських виборів, які призначені на осінь. Згідно з опитуваннями громадської думки, правляча «Право і справедливість» тільки зміцнила свої позиції через війну в Україні і набирає очки через критику Кремля.

Однак закон не сподобався не тільки польській опозиції. Документ уже розкритикували Держдепартамент США та Єврокомісія, яка заявила, що закон може фактично заборонити обіймати державні посади без судового розгляду. Єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс вважає, що нова комісія може бути використана проти незалежних суддів у Польщі. Якщо таке станеться, то Європейська комісія «без вагань вживе заходів, якщо це буде потрібно».

Спочатку президент Польщі Анджей Дуда палко захищав ухвалення закону і заявляв, що «людям, які справді діяли в інтересах Польщі, нема чого приховувати і абсолютно нема чого боятися. Я вірю, що парламент відповідально відбере членів цієї комісії, щоб їхні кандидатури та остаточний склад не викликали сумнівів суспільства щодо того, чи буде комісія працювати об’єктивно та неупереджено»

Однак під тиском мітингувальників і зарубіжних критиків він змінив свою думку і погодився пом’якшити законодавчі норми. «Я в жаху від усіх цих звинувачень. Я підготував поправки до цього закону, це серія положень, які відрегулюють або виправлять ті моменти в цьому законі, які викликали найбільше розбіжностей», – заявив він у телезверненні. Згідно з поправками, парламентаріям буде заборонено брати участь у роботі комісії, а винесені рішення можна буде оскаржити в суді. Також із закону вилучається положення про заборону на роботу в держорганах.

Виходить, що закон стає беззубим. З урахуванням поправок комісія за підсумками розслідування може лише заявити, що людина, викрита в діях під російським впливом, не може гарантувати належне виконання обов’язків на державні посади. Дуда повернув законопроєкт із внесеними поправками на повторний розгляд парламенту. Однак навіть ця поступка президента не задовольнила опозицію: невдоволення викликав сам факт створення такої комісії з неясними повноваженнями.

«Список [підозрілої] діяльності настільки широкий, що включає майже все: від підготовки юридичного аналізу для міністра, факту голосування депутатів до написання журналістом неугодної уряду статті», – обурюється портал Wirtualna Polska. «У нормальній демократичній країні людина, яка є президентом країни, ніколи б не підписала такий закон у стилі Сталіна», – вважає депутат від «Громадянської платформи» Марцін Кервінський.

Критики правлячої партії використали ухвалення закону як привід ще гучніше звинуватити «Право і справедливість» у глибокому консерватизмі, який не подобається ні полякам, ні керівництву Євросоюзу. Через ухвалення провокаційних законів Польща перебуває в постійному конфлікті з Брюсселем, під загрозою – економічна підтримка ЄС польської економіки, яка переживає не найкращі часи. Партії Ярослава Качинського закидають підрив принципу верховенства закону, заохочення гомофобії та контроль над ЗМІ, які уряд перетворив на власний рупор.

У відповідь прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заперечував звинувачення опозиції. На думку Моравецького, його мета – це захист традиційних християнських цінностей від ліберального тиску Заходу, а також справедливість в економіці. З моменту приходу до влади 2015 року «Право і справедливість» намагається змінити судову систему і поставити її під контроль виконавчої влади. Також широко відомими не тільки в Польщі, а й за кордоном стали кампанії проти ЛГБТ-спільноти та репродуктивних прав жінок.

Головним критиком уряду став глава «Громадянської платформи» Дональд Туск, який обіймав посаду прем’єр-міністра країни з 2007 по 2014 рік. Закон про протидію російському впливу з’явився не випадково: свого часу Туск і його прихильники закликали до «реалістичнішого» підходу у відносинах із Москвою, особливо у сфері енергетики. Політик заявляв, що зумів помітно поліпшити польсько-російські відносини, які були в глухому глухому куті за часів братів Качинських.

Польські ЗМІ відзначають початок «марафону обіцянок», під час якого партії прагнуть першими вразити виборців своєю передвиборчою програмою, на тлі якої пропозиції опонентів виглядатимуть бляклими. Консерватори намагаються повторити трюк 2015 року, коли їхня програма збільшення сімейної допомоги «500+» допомогла виграти вибори. Цього разу очільник партії Ярослав Качинський обіцяє також скасувати плату за проїзд магістралями та безкоштовні ліки для дітей і пенсіонерів. На такому райдужному тлі Туск «на два, а то й на три кроки позаду Качинського», пишуть польські видання.

Опитування показують, що, якщо різні популярні партії збережуть свій нинішній рівень підтримки, то ні правляча «Право і солідарність», ні «Громадянська платформа» не наберуть достатньо голосів, щоб самостійно сформувати уряд. У такому разі результат виборів може залежати від того, як діятимуть невеликі партії і хто зможе сформувати життєздатну коаліцію. Поки що правляча партія впевнена у своїй масовій підтримці завдяки жорсткій антиросійській риториці та внутрішній політиці, що призвела до збільшення соціальних видатків.

Тижневик Polityka вважає марш «великим успіхом» для «демократичної опозиції в цілому». Дискусійний закон партії «Право і справедливість» став мимовільним подарунком для опозиції: завдяки цьому приводу найбільша опозиційна партія «Громадянська платформа» змогла мобілізувати протестні настрої в польському суспільстві та об’єднати перед осінніми виборами одразу кілька опозиційних сил. У ході були помічені лідери всіх основних опозиційних партій країни. Також на мітингу був присутній колишній президент Польщі Лех Валенса.

Журналісти зазначають, що «численний марш у Варшаві може вивести багатьох виборців зі стану апатії». Багаторічне правління консерваторів із «Права і справедливості» деморалізувало суспільство. Антиабортна політика уряду стала символом ортодоксальності еліт. В опозиції з’явився шанс скористатися загальним обуренням і конвертувати його в нові голоси виборців. Але для цього необхідна спільна опозиційна платформа дій, якої поки що у критиків уряду немає.

Деякі політологи припускають, що насправді закон про усунення російського впливу спрямований на одну людину – головного конкурента партії влади на виборах Дональда Туска. Однак застосування нового закону до популярного політика може мати погані наслідки. Якщо зуміти нейтралізувати до виборів головного опонента, можна таким чином розколоти опозицію. Але чи підуть консерватори на такий ризикований крок проти колишнього голови Євроради? За кордоном це дуже не сподобається ні Брюсселю, ні Вашингтону. Залишається сподіватися, що Туск не упустить свій шанс.