Залишкові явища: що буде з ПВК Вагнера після смерті Пригожина?

Після загибелі Євгена Пригожина в небі під Твер’ю виникає питання про майбутнє його військового угруповання. Без своїх керівників ПВК “Вагнер” перетворилася на збіговисько найманців, які опинилися не при справах. Що стане з вагнерівцями, розкиданими по всьому світу? І чому ПВК не потрібна Міноборони?

Про майбутнє угруповання висловлюють різні версії, найпереконливіша з яких – перехід найманців під пряме командування Міноборони РФ. Агентство Bloomberg пише з посиланням на джерела, близькі до відомства і Кремля, що перехід вагнерівців покладе край «сірій» схемі співпраці. Існування ПВК «Вагнер» формально знімало відповідальність з російської влади за її діяльність. Один зі співрозмовників видання заявив, що операції найманців у ЦАР уже готується прийняти один із підрядників міністерства.

За даними агентства, під час зустрічі Путіна з Пригожиним і вагнерівцями в Кремлі після невдалого заколоту президент обіцяв залишити за ними частину операцій в Африці. На ділі вийшло рівно навпаки: найманці зіткнулися з посиленням тиску російських військових. Вагнерівцям заборонили користуватися військово-транспортними літаками відомства, а Кремль зажадав від сирійської влади закрити для ПВК доступ до російської авіабази Хмеймім.

Невипадково свої останні дні Пригожин провів у роз’їздах африканськими країнами. The Wall Street Journal стверджує, що 18 серпня він зустрівся з президентом ЦАР Фостен-Арканжем Туадера. Очільник вагнерівців намагався переконати його продовжити співпрацю. Видання повідомляє, що в цей час Путін настійно радив Туадеру дистанціюватися від російських найманців. Потім Пригожин повернувся в Росію і загинув в авіакатастрофі під Твер’ю 23 серпня.

Інша красномовна деталь – це діяльність самого Міноборони перед тверською авіакатастрофою. Журналіст Андрій Захаров повідомив, що незадовго до загибелі Пригожина до Лівії та Сирії приїжджав заступник міністра оборони РФ Юнус-Бек Євкуров – той самий генерал, який сидів поруч із Пригожиним у Ростові-на-Дону, намагаючись відмовити його від походу на Москву. Візит до Лівії може означати, що військове відомство активно перехоплює сферу впливу ПВК Вагнера. Також нібито Пригожина просили «забратися» із Сирії: поставили ультиматум покинути країну до кінця вересня.

Суперечлива інформація, яка оточує відносини російської влади і вагнерівців, може свідчити про подвійну гру Кремля. Захаров стверджує, що окрім усім відомої зустрічі з найманцями у Путіна була конфіденційна розмова з Пригожиним. І під час зустрічі Путін запевнив того, що найманці можуть спокійно займатися «далеким зарубіжжям», однак більше не можуть брати участь у конфлікті з Україною і тим більше «лізти» у внутрішні справи. Незважаючи на заяви Олександра Лукашенка про те, що вони разом із Путіним попереджали Пригожина про підготовку замаху, очевидно, що його загибель вигідна Кремлю.

Після загибелі Пригожина і Уткіна угруповання опинилося не при справах: найманцям заборонили брати участь у конфлікті в Україні, в африканських і близькосхідних країнах їхній бізнес стрімко підминають Росгвардія і Міноборони. «Важные истории» посилаються на представника ПВК. «У нас є жорстка конкуренція в особі Міноборони і Росгвардії, які теж планують і намагаються увійти туди [Африку і Близький Схід] з аналогічною діяльністю, яку вели ми», – ідеться в аудіоповідомленні.

Уся військова діяльність вагнерівців зупинилася – бійцям рекомендували знайти іншу роботу. «Або чекайте, або шукайте інші варіанти заробітку. Слідкуйте за міжнародною обстановкою. Якщо нашу команду допустять до СВО, то активно діяльність із набору співробітників ми відновимо, робота буде», – заявив представник керівництва ПВК найманцям.

Знеголовлена ПВК тепер являє собою лише збіговисько озброєних людей. Важливе питання: як поведеться російське Міноборони? Судячи з усього, у відомства немає чіткої концепції, як вчинити з найманцями. Крім військової функції у структури була велика бізнес-діяльність в африканських країнах, пов’язана з видобутком нафти, газу і золота. Заплутана юридична схема володіння цими активами – це проблема, і розподіл пригожинських багатств після його смерті займе якийсь час. Як повідомляють самі вагнерівці, вони досі отримують зарплати, але всім зрозуміло, що скоро цей підвішений стан закінчиться.

Однак для нових кураторів спадщини проста зміна керівництва угруповання ні до чого не призведе. На думку експертів, бізнес Пригожина в Судані, ЦАР, Лівії, Малі або Мозамбіку – це «принципово різні історії», які об’єднані були лише його особистістю. Для збереження структури буде необхідно поміняти все: від фінансування і логістики до лінії підпорядкування і механізмів ухвалення рішень. Денис Коротков, який вивчав довгі роки вагнерівців, вважає, що зберегти структуру в нинішньому вигляді не вдасться.

Секрет виживання і процвітання ПВК Вагнера полягав в організаторських здібностях і навіть безбашенності Пригожина. Уся ієрархія угруповання була побудована на неформальних зв’язках і «поняттях», яких суворо дотримувався її засновник. Він же був гарантом домовленостей про контракти і виплати бійцям. Міноборони, формально пов’язане різними юридичними зобов’язаннями, нездатне знайти підходящу заміну вбитому командиру. І не горить бажанням – головний опонент міністерства під час війни вже не загрожує ні Шойгу, ні Герасимову.