Зміна риторики Трампа: що стоїть за новою політикою США щодо Росії та України?

З моменту початку війни в Україні 2022 року відносини між США і Росією залишалися вкрай напруженими. Вашингтон активно підтримував Київ, запроваджував економічні санкції проти Москви і надавав Україні значну військову допомогу. Ці заходи суттєво підірвали двосторонні зв’язки, вже ослаблені звинуваченнями у втручанні Росії в американські вибори та іншими геополітичними розбіжностями.

Після інавгурації Дональда Трампа в січні 2025 року риторика американської адміністрації щодо Москви зазнала значних змін. Якщо до виборів Трамп демонстрував жорсткий підхід до Кремля, то, вступивши на посаду, він перейшов до більш прагматичної стратегії, спрямованої на зниження напруженості та пошук компромісних рішень.

Фактори, що вплинули на зміну позиції Трампа

Прагнення досягти дипломатичного прориву: Трамп розглядає війну в Україні як проблему, що потребує швидкого вирішення, а не довгострокового залучення США. Його передвиборча обіцянка «закінчити війну за 24 години» вимагає конкретних дій, що стимулює адміністрацію до пошуку нових форматів переговорів. Вашингтон прагне до укладення угоди, яку можна було б представити як дипломатичну перемогу.

Стратегічний пріоритет – Китай: Адміністрація Трампа розглядає Китай як головну загрозу національній безпеці США, а Росію – як менш значущий фактор. У цьому контексті налагодження стосунків із Москвою може дозволити послабити її економічну і військову залежність від Пекіна, що створить додаткові важелі впливу на світовій арені.

Оптимізація зовнішніх витрат: Трамп традиційно виступає за скорочення американських зобов’язань за кордоном. Його стратегія передбачає перерозподіл видатків з військової допомоги Україні на внутрішні потреби, а також більш активне залучення європейських союзників до фінансування Києва. Цей підхід викликає напруженість у відносинах із НАТО, але відповідає його електоральній базі.

Економічні інтереси США: Однією з умов продовження військової допомоги Україні стала пропозиція передати США 50% видобутку рідкоземельних мінералів. Цей крок викликав розбіжності в Білому домі: міністр оборони підтримав ініціативу, тоді як держсекретар і радник з національної безпеки висловили сумніви. Україна, перебуваючи в залежності від американської підтримки, змушена враховувати ці вимоги при формуванні своєї зовнішньополітичної стратегії.

Персональні відносини з Володимиром Путіним: Трамп відомий своїм шанобливим ставленням до «сильних лідерів», серед яких він не раз називав Путіна. Ймовірно, він розглядає можливість вибудовування прагматичних стосунків із Кремлем як інструмент для зміцнення свого міжнародного впливу і демонстрації незалежності від традиційного зовнішньополітичного істеблішменту США.

Перегляд американської політики щодо України

Вашингтон почав пов’язувати підтримку Києва з економічними інтересами США, що ускладнює переговорний процес. Одночасно Трамп піддав критиці українське керівництво, звинувачуючи Володимира Зеленського у відмові проводити вибори, що збільшує політичну напруженість між країнами.

12 лютого 2025 року відбулася телефонна розмова між Трампом і Путіним, присвячена можливим сценаріям завершення конфлікту. Ці переговори викликали занепокоєння серед європейських союзників, оскільки проходили без участі Києва. Результатом телефонної розмови стали переговори між США і Росією щодо Українського питання. Які відбулися 18 лютого в Ер-Ріяді. Під час цієї розмови лідери домовилися про початок обговорень щодо припинення бойових дій в Україні. Переговори тривали близько 4,5 годин і проходили без участі української сторони. Російську делегацію очолювали міністр закордонних справ Сергій Лавров і помічник президента Юрій Ушаков. Президент України Володимир Зеленський висловив невдоволення тим, що Україну не було запрошено до обговорень, наголошуючи, що будь-які рішення без участі Києва не буде ухвалено.

У Держдепартаменті США зазначили, що ці переговори є лише початком процесу, і для досягнення стабільного миру знадобляться час і зусилля з обох сторін.

Повідомляється, що Зеленський категорично відмовився від будь-яких ультиматумів з боку Росії і висловив невдоволення відсутністю України в процесі переговорів. Він нагадав про колишні ультиматуми Москви на початку конфлікту і заявив, що Україна не буде приймати умови без своєї участі.

Паралельно з цими подіями спецпредставник США Кіт Келлог веде консультації з НАТО щодо можливих форм врегулювання, однак конкретних домовленостей поки що немає.

Європейський Союз і Велика Британія, своєю чергою, насторожено ставляться до змін у політиці США. ЄС продовжує надавати фінансову та військову допомогу Україні, в той час як Лондон займає жорстку позицію щодо Москви. Побоювання викликає ймовірність досягнення кулуарної угоди між Вашингтоном і Москвою, яка може не враховувати інтереси європейських країн і України.

Водночас у міжнародній пресі обговорюється, що США фактично зробили поступки Росії ще до початку переговорів, включно з відмовою від підтримки вступу України до НАТО. Це викликало критику з боку європейських союзників, які також не були залучені до процесу обговорення.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок, що політика Трампа щодо Росії та України є частиною ширшої стратегії, спрямованої на зниження американського залучення до європейських конфліктів і переорієнтацію ресурсів на внутрішні завдання. Його пріоритети включають пошук компромісного рішення щодо України з мінімальними витратами для США, використання Росії як противаги Китаю, оптимізацію витрат на підтримку союзників, досягнення дипломатичного успіху, який можна представити як особисту перемогу. Однак такий підхід несе ризики для трансатлантичних відносин і стабільності в регіоні, викликаючи стурбованість серед традиційних союзників США.

Щодо України політика президента Трампа в лютому 2025 року зосереджена на досягненні мирного врегулювання конфлікту, перегляді умов військової допомоги та просуванні економічних інтересів США, що тягне за собою як внутрішні, так і міжнародні дискусії та розбіжності.