To reset your password, please enter your email address or username below.

Китай чи Росія: Лукашенко крениться на схід

Участь у вересневому саміті Шанхайської організації співробітництва-2022 стала як мінімум віддушиною для Олександра Лукашенка. Адже часте спілкування останнім часом із Володимиром Путіним не заміщає втрат від обструкції із боку Заходу. Тим більше що Кремль примушує за економічні «вітаміни» надавати безліч дрібних послуг. Особливо щодо так званої спеціальної військової операції проти України. Осібно, на думку експертів, стоїть зустріч Лукашенка на саміті з головою КНР Сі Цзіньпіном. Чому результати цих переговорів навіть значніші, ніж початок процедури прийняття Білорусі у повноправні члени ШОС? І які ризики таїть у собі китайський вектор?

Лукашенко та Сі Цзіньпін зустрічалися більше десятка разів, проте вересневі переговори у Самарканді завершилися підписанням солідного стратегічного документа – Спільної декларації щодо встановлення відносин всепогодного та всебічного стратегічного партнерства. Завдяки виконанню її положень влада Білорусі зможе багато в чому компенсувати втрати від західних санкцій. Крім того, тісна співпраця з країною, яка поступово стає одним із світових центрів впливу, дозволить мати противагу посилюваній залежності від Кремля.

«Пекінська капуста» у білоруському меню

Основний блок ухваленої білорусько-китайської Декларації присвячений інтенсифікації економічного співробітництва – від торгівлі до спільних виробництв, зокрема високотехнологічних. Китай і без того вже багато років входить до трійки найбільших торгових партнерів Білорусі.За підсумками 2021 року товарообіг між двома країнами сягнув $5,1 млрд. (це 111,5% до рівня 2020 року), при цьому експорт становив $911,9 млн. (117,3%), а імпорт – $4,19 млрд. (110,3%).

У 2022 році, судячи з зовнішньоторговельної динаміки, товарообіг може перевищити $6 млрд. Наприклад, експорт у вартісному вираженні за січень-липень уже перевищив показник за весь минулий рік – $943,3 млн. У структурі білоруського експорту спостерігається яскраво виражена перевага у постачаннях харчової та сільгосппродукції. До речі, Білорусь за рядом експортних позицій перебуває у топ-10 постачальників до Китаю: за калійними добривами тримає 3-е місце, молочній сироватці – 5-те, м’ясної продукції (м’ясо курки та яловичина) – відповідно 7-е та 9-е місця.

«Вирішили питання на мільярди доларів», – так Лукашенко підсумував переговори із Сі на саміті ШОС. За рахунок чого ж відповідно до Спільної декларації про встановлення відносин всепогодного та всебічного стратегічного партнерства множиться взаємний товарообіг?

«Сторони готові розвивати виробничу кооперацію, стимулювати створення на території двох країн нових спільних підприємств у галузі машинобудування, збирання авто/електро/мобілів, сільськогосподарського виробництва, енергетики, біотехнологій та інших сфер», – анонсується у документі. Також КНР та Білорусь планують підписати Угоду про вільну торгівлю послугами та здійснення інвестицій. Окремо сказано про подальший розвиток масштабного Китайсько-Білоруського індустріального парку «Великий камінь» як міжнародного кластера та міста-супутника Мінська. Зараз, до речі, серед резидентів технопарку є такі відомі бренди, як Huawei, ZTE і Zoomlion.

«Рушою силою подальшого розвитку індустріального парку Сторони визначають залучення інвестицій, розвиток традиційної та інноваційної китайської медицини та фармацевтики. Китайська сторона готова продовжувати надавати підтримку великим виробничим та високотехнологічним китайським підприємствам із входження до Китайсько-Білоруського індустріального парку «Великий камінь» як резидентів, активно реалізувати спільний проект з будівництва мультимодального залізничного терміналу».

Коментуючи ці плани, білоруський політичний аналітик з Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич зазначив, що в указі Лукашенка про розвиток співпраці з Китаєм є пункт будівництва євроколії від кордону парку:

«Це дуже дороге задоволення – як будівництво, так і подальше обслуговування. Але колія стане дуже сильною конкурентною перевагою.В цьому випадку анігілюється ефект від вузького пляшкового шийки у місцях прикордонного оформлення в Білорусі. Бо контейнери з Китаю мають із одних вагонів перевантажуватися на інші. Наявність такого інфраструктурного проекту суттєво збільшує пропускну спроможність Білорусі з точки зору транзиту у напрямку Китаю-Європа»..

Звертає увагу експерт і на такий пункт Декларації: «Білоруська сторона підтримує висунуті китайською стороною Ініціативу глобального розвитку та Ініціативу глобальної безпеки». З одного боку, це спроба знайти додаткову орієнтацію для білоруського IT-сектору на китайському напрямі, а не лише американському та європейському, а з іншого, варто згадати такий термін, як «цифрова диктатура»:

«Це активна робота з базами даних, зображень тощо, яка позбавляє людину певної приватності. Частково у Білорусі це реалізується. Наприклад, нещодавно пройшла інформація: у Гродно у 2019 році висіло 50 камер, а тепер – 5000, об’єднаних в одну мережу із системою розпізнавання осіб. Тут може бути як позитивна, так і негативна сторона. Залежить від політичного режиму країни. Якщо режим у державі репресивний, то за допомогою такої системи можна відстежити та дістати буквально кожного. А якщо країна демократичніша, це дозволяє суттєво економити на кількості та штаті поліції».

«Європейський Гонконг»?

Політичний блок Декларації відзначений взаємною підтримкою проблемних тем:

«Китайська сторона високо оцінює досягнуті успіхи розвитку Республіки Білорусь, підтримує зусилля білоруської сторони, націлені на забезпечення соціально-політичної стабільності та економічного розвитку… Виступає проти зовнішнього втручання у внутрішні справи Білорусі під будь-яким приводом”. А Мінськ у свою чергу «підтверджує прихильність до принципу одного Китаю, визнає, що уряд Китайської Народної Республіки є єдиним законним урядом, що представляє весь Китай, і Тайвань є невід’ємною частиною території Китаю, виступає проти “незалежності Тайваню” у всіх його проявах, підтримує всі вживані урядом Китаю зусилля возз’єднання країни».

Незважаючи на такі реверанси, Китай навряд чи завалить Білорусь грошима найближчим часом. Підписання документа, поки, швидше, позначення Білорусі як країна із зони впливу Пекіна та «маленького друга великого хлопця». Є таке поняття у китайській дипломатії, нагадує Ігор Тишкевич:

«Коли Китай починає співпрацювати з якоюсь великою державою, він завжди шукає дрібного гравця (за масштабами економіки, населення), з яким співпраця йде випереджаючими темпами. Це як своєрідна противага, китайці люблять підстрахуватися. І у форматі збільшення свого впливу на російський напрямок для Китаю логічно сприймати Білорусь «маленьким другом великого друга».

І в ШОС уже домінує він, а не Росія, яка ініціювала створення цієї організації.Про це свідчить кілька чинників, вважає Тишкевич:

  1. Географія розширення ШОС – Іран, Білорусь входять до організації як повноправні члени та зможуть брати участь у прийнятті рішень вже самостійно, а не через «пошук представника». Після підняття статусу Ірану діалог про входження Саудівської Аравії та Катару б’є по нафтогазових інтересах РФ – Кремль перестає бути найбільшим джерелом вуглеводнів у цій структурі;
  2. Розмови про реформування ШОС – Ініціаторами виступають Казахстан, який отримав гарантії безпеки від КНР та Узбекистан, який в останні 8 років зробив неможливим — вихід із російської зони впливу (перейшовши «під крило» Китаю);
  3. Рівень відносин, позначений у декларації, між Білоруссю та КНР – Красиві слова «всепогодне та всебічне стратегічне партнерство» у градації глибини підтримки та співробітництва стоять вище за рівень, зафіксований з РФ – «всебічне стратегічне партнерство та взаємовигідне співробітництво». Тобто Пекін шле Москві сигнали про свої види навіть на країну, яку в Кремлі вважали вже «покладено в кишеню сюртука».

І для Лукашенка цілком вигідні ці сигнали, вважають у білоруському Центрі стратегічних та зовнішньополітичних досліджень. У нещодавній доповіді його керівників Арсенія Сивицького та Юрія Царика наголошується, що в нинішніх умовах ізоляції від зовнішніх перспективних ринків, відсутності доступу до сучасних технологій та джерел капіталу, а також посилення ризиків поширення військових дій на свою територію, Білорусь приречена на деградацію та перетворення на сіру зону в самому центрі Європи:

«Очевидно, що Росія не може замістити всі розірвані торгово-економічні та технологічні зв’язки із зовнішнім світом і виступити джерелом мирного та сталого розвитку Білорусі».

Не здатна вийти з війни, Білорусь «ризикує опинитися на межі втрати власної державності, перетворення на сіру зону і зміщення на периферію світового розвитку». Водночас Україна, зазначають експерти, вже резервує собі місце у новому регіональному геоекономічному та геополітичному порядку, у тому числі прискорені перспективи євроінтеграції, реалізацію масштабного плану постконфліктного відновлення (План Маршалла для України) та включення до нової системи регіональної безпеки, заснованої на двосторонніх та багатосторонніх гарантій, а в перспективі – членство в НАТО.

Втім, у Центрі стратегічних і зовнішньополітичних досліджень вважають, що Білорусь ще має можливість розгорнути негативні процеси.

«Для цього білоруській стороні необхідно повернутися до практичної реалізації концепції «донора регіональної безпеки та стабільності» та «інтеграції інтеграцій»… Вона передбачає поєднання китайської ініціативи «Поясу та шляху» з перспективами більш глибокої економічної інтеграції з ЄС. Перетворення Білорусі на індустріальний та логістичний хаб у рамках ініціативи «Пояс і шлях» у Східній Європі, економічно та інфраструктурно інтегрований на європейський та інші західні ринки, дозволить Білорусі перетворитися на своєрідний «європейський Гонконг», навіть незважаючи на той факт, що основним напрямом розвитку ініціативи “Пояс і шлях” вздовж лінії Китай-Європа тепер стає південний (транскаспійський) маршрут, а не євразійський через Росію та Білорусь».

Зазначається, що на тлі російсько-українського конфлікту аналогічний вибір робить і інший активний учасник євразійських інтеграційних процесів – Казахстан, який тепер перетворюється на головного партнера Білорусі у справі поєднання ініціативи «Пояс і шлях» та європейської інтеграції на пострадянському просторі». До речі, ініціатива «Пояс і шлях» також згадується у Спільній декларації щодо встановлення відносин всепогодного та всебічного стратегічного партнерства.

Загрози «китаїзації»

Втім, підписана Декларація, хоч би як солідно і навіть проривно вона називалася, це все-таки документ у форматі намірів. Причому переважно середньо- та довгострокової реалізації. Є ще Директива Лукашенка «Про розвиток двосторонніх відносин Республіки Білорусь із Китайською Народною Республікою» з бажаними показниками на 2021-2025 роки.

Однак Мінськ припускає, а Пекін має в своєму розпорядженні. Міжнародні експерти зазначають, що диверсифікаційні ефекти будуть не такі швидкі та масштабні, як хотілося б білоруській владі. Крім того, ставка на китайський вектор таїть у собі ризики – насамперед кредиторські. Вже в 2022 році серед виплат на користь міжнародних кредиторів платежі за позиками китайських банків становили половину від суми платежів за російськими кредитами, на яких давно і щільно сидить республіка.
Тим часом, держборг і залежність від китайських кредитів тільки зростатимуть, оскільки згідно зі згаданою Директивою для рефінансування Білорусі потрібно забезпечити щорічне залучення позикових ресурсів КНР в обсязі щонайменше 300 млн. доларів США в еквіваленті. Плюс – по 500 мільйонів доларів у рамках співпраці з Фондом Шовкового шляху, Китайсько-Євразійським фондом економічного співробітництва та Азіатським банком інфраструктурних інвестицій з метою фінансування інвестпроектів.

Китайські кредити, як правило, мають досить високі відсоткові ставки та короткі терміни погашення – на відміну від кредитів МВФ та Світового банку – 4,5-7%.Крім того, Китай часто видає так звані «пов’язані кредити», коли на проектах, що кредитуються, передбачена робота китайських фахівців і закупівля китайського обладнання. По суті країна сама фінансується. При цьому на кількох об’єктах за участю китайців у Білорусі вже були проблеми щодо термінів запуску та з якісною роботою встановленого обладнання.

Природно, що Піднебесна на руку і наслідки західних санкцій. Наприклад, на «Гродно Азот» на будівництво нового азотного комплексу як підрядник спочатку розглядали китайців, проте потім обрали італійську компанію. Після введення санкцій, які торкнулися концерну «Бєлнафтохім», переговори знову ведуться з відкинутою стороною. А тим часом, проект дорогий – на понад мільярд доларів.

Аналітик берлінського фонду «Наука і політика» Яніс Клюге каже, що дії Китаю в Білорусі можна назвати економічною експансією – політикою поширення економічного впливу з метою захоплення ринків збуту: «У той час як ЄС дедалі більш скептично ставиться до китайських ініціатив, Білорусь широко відчинила двері. для Пекіна».

Втім, у короткостроковій перспективі Китай навряд чи чинитиме політичний тиск на Білорусь, вважає аналітик:

«На відміну від ЄС Китай не очікує, що Білорусь піде на будь-які поступки щодо захисту громадянського суспільства чи прав людини. Однак Китай може посилити економічний тиск на Білорусь, якщо країна не зможе обслуговувати китайські кредити».

З іншого боку, зі зростанням економічної співпраці Пекін буде дедалі більше зацікавлений у політичній стабільності республіки: «Лукашенко це знає. І тому тому, ймовірно, хоче, щоб Китай брав ще більшу участь у проектах у Білорусі». Таким чином, ставка на китайський вектор для влади Білорусі — це не лише економічний розрахунок, а й геополітичний. Завдяки «парасольці» співпраці» з Піднебесною, яка перетворюється на світовий центр впливу, Синьоока намагається виловлювати на цивілізаційному розломі між Заходом та Росією.

Автор публікації

Коментарі: 0
Публікації: 236
Реєстрація: 03.12.2020