To reset your password, please enter your email address or username below.

Сумні дивіденди: Чи знав Китай про війну?

Медійна сфера всього світу прикута до Російсько-Українського конфлікту, так чи інакше підтримуючи одну із сторін. Однак, у величезному обсязі інформаційного шуму ховаються непрямі бенефіціари подій, що відбуваються, що отримують від того, що відбувається, свої дивіденди і переслідують відомі тільки їм цілі.

Одним з таких прихованих, але в той же час яскравих інтересантів цілком можна назвати Китай, що плекає надію на серйозну анексію російського ринку, скутого санкціями і знекровленого відходом іноземних компаній, які, начебто, звільнили давно поділені економічні ніші.

Більше того, якщо уважно розглянути дії деяких азіатських компаній, то загалом і цілком може скластися відчуття, що офіційний Пекін знав або припускав, що події розвиватимуться саме в тому ключі, що й спостерігається сьогодні.

Прикладом дивовижного демаршу можна назвати китайського оператора таксі DiDi, який збирався залишати РФ буквально за два дні до початку прямого конфлікту. Причому йти сервіс збирався досить тихо, зовсім не так як заходив на ринок – зі скандалами, блогерами, позовами в судах, взаємними викриттями від конкурентів та звинуваченнями про спроби згвалтувань у таксі.

Офіційною причиною догляду було названо мінливі ринкові умови.Однак після 24 лютого 2022 року, коли Росію спробували виставити за двері глобальної економіки, відключення від SWIFT стало реальністю, а ринок почали залишати міжнародні бренди – оператор раптово вирішив…залишитися…

Чи міг такий розвиток подій бути спровокованим тим, що Пекін був поінформований про плани Кремля? Складно судити, якщо дивитися лише на одну із компаній. Причому, не найбільшу в офіційні кола, та й не найбільшу. Тому варто розширити ракурс.

Наприклад, якщо поглянути на динаміку Китаю в частині світових запасів зернових, то видно, що за останні кілька років за даними USDA частка Піднебесної зросла майже вдвічі в пшениці, більш ніж у півтора рази в кукурудзі та рисі та помітно у сої.

При цьому вартість ф’ючерсів за кожною з цих позицій б’є всі мислимі та немислимі рекорди. Казахстанська пшениця контрактується арабами понад $420 за тонну, ф’ючерси на кукурудзу побили рекорд посушливого 2012 року, а США затято нарощує виробництво олійних.

Не хотілося б йти в конспірологію, однак такий приріст у той час, коли ринок був щільно поділений і дефіцитом ще й «не пахло» – наводить на думку про те, що стрибок в аграрному розвитку якщо і не був спланований саме під поточні події, то явно здійснювався із прицілом захоплення частки світового ринку. Ну чи з думками про дефіцитний імпорт.
У ці ж рамки можна сміливо вписати китайський автопром, що вже чудово конкурує з марками Старого світу, і весь високотехнологічний сектор. Усе це може стати основними продуктами російського ринку за умов санкцій. Особливо, якщо врахувати той факт, що Тайвань серйозно задумався про обмеження постачання мікрочіпів до Росії.

Гі Меттан – журналіст, виконавчий директор Швейцарського прес-клубу, вважає головним переможцем війни США, але й Китай зовсім не скидає з рахунків:

«Найбільшим переможцем, безперечно, є Сполучені Штати. Слід визнати, що команда Байдена, незважаючи на старість свого президента, маневрувала майстерно.

Вони закрили ряди НАТО і перетворили європейців на корисних ідіотів, готових захищати демократії, яким загрожує одіозний м’ясник-диктатор Путін і змусили їх купувати свій сланцевий газ, тоді як німецькі ліві та зелені поспішили мобілізувати 100 млрд євро військових засобів для покупки своїх літаків. -35. Бінґо!

 Інші переможці – Китай, Індія та країни Півдня, які жадібно дивляться, як Захід, і особливо європейці, розривають один одного на частини та послаблюють себе на довгий час. Несподівано вони знову опинилися у зручній позиції нейтралітету чи неприєднання. 

Китайці віддали б перевагу любовній угоді, але у них не було вибору: вони знають, що якщо вони відпустять Росію, вони будуть наступними у списку, про що свідчить потік китаєфобії, що виливається Заходом під приводом захисту прав уйгурів (у той час як права єменців, яких безжально бомбять останні шість років, Захід не хвилюють.»

І тут складно посперечатися, особливо з тим фактом, що Китай не тільки залишається в економічному виграші, а й цілком може «під шумок» розв’язати свій «головний біль» із Тайванем, поки весь світ спостерігає за українським «колізеєм».До речі, є думка, що під виглядом боротьби з останнім сплеском коронавірусної пандемії пекінський Генштаб таки зміг стягнути туди війська, і там теж не сьогодні – завтра розпочнеться спеціальна військова операція з денацифікації та викорінення антикитайських настроїв.

Позиція Піднебесної стає цілком зрозумілою з урахуванням затягнутої тези про завоювання всього світу без жодного пострілу. Що вигідно у такій ситуації Китаю? Що вигідно взагалі будь-якій країні у такій ситуації? Мінімальна наявність зброї у залишках та максимальне захоплення всіх ринків. Тим більше, що заздалегідь накопичені ресурси та технології давно чекають на свою чергу на реалізацію.
Китайський автопром давно готовий повноцінно замінити у Росії європейських та американських грандів. Xiaomi і Meizu – цілком можуть дати бій iPhone та Samsung, DiDi – стане аналогом Uber, якщо впорається з Яндексом, а офіційний Пекін чудово запрацює, принагідно вирішивши свої внутрішньополітичні проблеми. Ось Китай і підтримує у себе всередині проросійські настрої, при цьому заявляючи про те, що не постачатиме озброєння в Росію і все це вигадки США.

Автор:
Основатель ФБРК в Казахстане, журналист,
фактчекерблогер – Кирилл Павлов

Автор публікації

Коментарі: 0
Публікації: 199
Реєстрація: 03.12.2020