Гарантії для Лукашенка

У Білорусі наприкінці грудня 2023 року ухвалили поправки до Закону «Про президента». Головне нововведення – гарантії для експрезидентів. Щоправда, у республіці таких ще немає. Тобто, прописані гарантії стосуються насамперед правлячого ось уже 30 років першого президента Олександра Лукашенка. Це підтверджує, що процес транзиту влади в Білорусі запущено. А якраз зараз розгортається виборча кампанія до парламенту, місцевих Рад депутатів і до Всебілоруських народних зборів, за підсумками якої зміниться конфігурація політичної системи.

Одна з важливих змін у Законі «Про президента» – повернення норми про те, що «одна й та сама особа може бути президентом не більше ніж два терміни». Вона спочатку містилася в першій Конституції Білорусі від 1994 року, проте потім на референдумі-2004 двотермінове обмеження було знято для безлімітного правління Лукашенка.

Друга ключова новела для забезпечення змінюваності влади – гарантії для колишніх президентів. Вони вельми широкі, щоб спокійно, в достатку і на волі провести старість. «Плюшок» чимало як для самих відставних глав держав, так і для членів їхніх сімей. Утім, багато чого залежатиме від політичного контексту, в якому той же Лукашенко піде у відставку з поста президента. Багато політичних опонентів чинного в Білорусі режиму налаштовані радикально – від люстрації до судових розслідувань, зокрема в Гаазі.

Однак соломку постелено. Поправки до Закону «Про президента» передбачають, що «ексів» не можна буде притягнути до відповідальності за дії, «вчинені у зв’язку зі здійсненням ним президентських повноважень». Зокрема, не можна затримати, позбавити волі, зробити фігурантом слідчих дій. Така ж недоторканність поширюється і на членів сімей майбутніх колишніх президентів Білорусі, їхнє житло, транспортні засоби тощо.

Експрезидент зможе мати штат помічників, отримати на вибір безоплатне житло з держвласності, має право на державну охорону, безоплатно користуватися урядовим і спеціальним зв’язком на території республіки. Йому призначається довічне грошове утримання (100% від заробітної плати чинного президента) незалежно від наявності інших джерел доходу. Після його смерті це забезпечення до кінця життя отримуватимуть члени його сім’ї.

Наступні президентські вибори в Білорусі відбудуться 2025 року. З огляду на двострокову обмежувальну поправку Лукашенко зможе керувати країною до 2035 року. Але під час масових протестів після попередніх виборів 2020 року він публічно давав слово, що нинішня каденція, хоча Захід і опозиція вважає його зовсім не легітимним главою держави, остання. Водночас упродовж 2023 року «батька» неодноразово заявляв, що рішення про участь у нових виборах ще не ухвалив.

Одним із імовірних сценаріїв транзиту влади в Білорусі аналітики розглядають ситуацію, коли Лукашенко стане суміщати посаду президента і голови президії Всебілоруських народних зборів – своєрідного віче з широкими владними повноваженнями. Або стане головою ВНС за лояльного і контрольованого президента-наступника. Згідно із законодавством, ВНС, наприклад, «має право розглядати питання про легітимність виборів»; «ухвалює рішення про усунення Президента Республіки Білорусь з посади в разі систематичного або грубого порушення ним Конституції».

Депутати парламенту і представники місцевих Рад депутатів, обрані в Єдиний день голосування 25 лютого цього року, стануть значною частиною делегатів Всебілоруських народних зборів – це більше ніж півтисячі осіб. Загалом же делегатів буде до 1200. У спеціальному законі про цей орган зазначено, що делегатами також стануть найрізноманітніші чиновники починаючи з самого Лукашенка. Від виконавчої влади – це ще прем’єр-міністр, його заступники та інші члени Ради міністрів, голови обл- і райвиконкомів. Від законодавчої влади до ВНС потраплять судді Верховного і Конституційного судів.

Наразі триває етап висування кандидатів у депутати парламенту (Палату представників) і місцеві Ради депутатів. На підставі інформації про персони, які балотуються, можна прогнозувати склад і Всебілоруських зборів.

Примітно, що досить масово балотуються відомі в Білорусі пропагандисти, зокрема часті учасники російських телешоу на кшталт «соловйовських», і силовики, причому високопоставлені. Наприклад, начальник Військової Академії, начальник штабу МВС, заступник командувача з ідеологічної роботи Військово-повітряних сил і військ протиповітряної оборони, помічник Лукашенка і за сумісництвом інспектор по Мінську, який раніше дослужився до заступника міністра МВС.

На тлі безперервних репресій і співучасті в агресії проти України силовики в Білорусі набрали останніми роками великої ваги. Аналітики особливо відзначають фігуру Миколи Карпенкова, який є нині командувачем внутрішніми військами і заступником міністра МВС. У його кар’єрі – низка цікавинок: навчався в Росії – закінчив Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище, після цього була Академія МВС у Мінську, працював особистим охоронцем Лукашенка і командував спецпідрозділом МВС «Алмаз». Під час протестів 2020 року керував Головним управлінням по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією Міністерства внутрішніх справ, яке стояло в авангарді зачисток мінських вулиць від демонстрантів. Карпенков особисто брав участь у розгонах із кийком у руках.

Після придушення революції був призначений заступником міністра МВС і командувачем внутрішніх військ. Став одним із найвпливовіших силовиків. Причому на відміну від багатьох колег активним і в публічно-медійному плані.

«Карпенков явно йде далі і нарощує свої внутрішні м’язи за рахунок поглинання або створення нових структур, чого не робили його попередники в МВС і не роблять інші сьогоднішні генерали Лукашенка. Саме під керівництвом Карпенкова за останні роки МВС створило мережу з дитячих військово-патріотичних клубів і таборів», – зазначає білоруський політолог Артем Шрайбман.

Також Карпенков створив з десяток нових спецпідрозділів у різних регіонах країни у складі внутрішніх військ. Усі з них Карпенков відкривав особисто, і у всіх загальний політичний фокус – у разі чого давати відсіч екстремістам, зазначає експерт. Зрештою, «з літа 2023 року саме внутрішні війська стали найосновнішим бенефіціаром від тренувань із «вагнерівцями», які осіли в Білорусі». Ба більше, символіку ПВК «Вагнер» помічено на флагштоку біля розташування частини внутрішніх військ 3214 у Мінську і на шевроні у Карпенкова особисто.

«Якщо візуалізувати сценарій спонтанного відходу Лукашенка з якихось причин на кшталт здоров’я, саме від Карпенкова варто чекати ініціативи в тому, щоб нав’язати свій сценарій транзиту влади, якщо не самому взяти її силою. – міркує експерт. – Підготовлених і лояльних «багнетів» у нього для цього, судячи з усього, більше, ніж у когось іншого в білоруській правлячій еліті. За транзитного хаосу в нашій країні саме такі люди, як Карпенков, мають найкращі шанси стати полюсом тяжіння для найзатятіших охоронців усіх мастей – від сталіністів до ультраконсерваторів».

Утім, цілком імовірно, така активність Карпенкова може бути якраз профілактичним заходом на випадок, якщо сценарій транзиту влади піде раптом не за планом Олександра Лукашенка. І колишній його бодігард виступає, по суті, в колишній ролі – як охоронець у політичному дійстві.

Зазначимо також те, що пропагандисти і силовики, які йдуть у депутати, а потім автоматично в делегати Всебілоруських народних зборів, мають явні проросійські погляди. Це може означати, що Москва, яка наполягала на конституційній реформі в Білорусі, може бути спокійна за хід транзиту влади в геополітичній перспективі. Лукашенко ж страхується тим, що формує лояльне йому особисто віче. Ну а білоруська опозиція залишається в ролі статиста-спостерігача за периметром країни, хоча в її альтернативному уряді (Об’єднаному перехідному кабінеті) є цілий представник із транзиту влади.