«Блокада анклаву»: чи розпочнеться війна між Росією та Литвою через Калінінград?

Перехід російсько-українського конфлікту в «гарячу» фазу 24 лютого 2022 року розкрив багато старих ран. Претензії, що дрімали десятиліттями, вийшли на поверхню, і відносини Росії з її сусідами загострилися. Одним із таких сусідів стала Литва, яка в середині червня перекрила транзит залізницею до Калінінграду товарів, що потрапили під санкції Євросоюзу. Внаслідок цього російський анклав, з усіх боків оточений «недружніми» країнами, фактично опинився в блокаді. Гарячі голови з обох боків одразу ж заговорили про швидку війну між Росією та Литвою. Але наскільки реальними є перспективи такого конфлікту? І як криза в російсько-литовських відносинах може вирішитись мирними засобами?

Взяли до блокади

Все почалося з того, що Литовська залізниця повідомила своїх калінінградських колег про те, що з 18 червня припиняють транзит низки товарів, що потрапили під четвертий пакет санкцій Євросоюзу. До них входять чорні метали, сталь та вироби з них, а також цемент та алкоголь. Із серпня під обмеження підпаде вугілля, а з грудня – нафта з Росії, яка тепер не зможе потрапляти до європейських країн через територію Литви.

27 червня радник президента Литви з національної безпеки Кястутіс Будріс сказав, що Вільнюс продовжить застосовувати антиросійські санкції. Він розповів, що литовська влада в ході консультацій з Єврокомісією погодила принципи обмежень транзиту товарів до Росії, незважаючи на загострення відносин із нею з цього приводу.

Водночас Будріс наголосив, що Литва не прагнула встановити «блокаду» Калінінграда. «Здійснюється транзит пасажирів та вантажів до та з Калінінграда через територію Литви. Литва виконує свої зобов’язання, але також реалізує свої суверенні права – ми контролюємо вантажі та пасажирів. І за товари, які не підпадають під санкції, нам ніхто не дорікнув», – заявив він.

Дії Вільнюса передбачувано викликали вкрай жорстку реакцію з боку Москви. Так, тимчасову повірену у справах Литви до РФ Віргінію Умбрасене викликали до російського МЗС, де вручили їй вимогу негайно зняти всі обмеження на транзит. Крім того, в МЗС пригрозили, що інакше Росія «залишає за собою право на дії щодо захисту своїх інтересів».

А секретар Ради Безпеки Росії Микола Патрушев, який після початку блокади прибув до Калінінграда, 21 червня заявив, що Москва найближчим часом відповість на дії Вільнюса, і жителі прибалтійської республіки відчують серйозні та негативні наслідки цієї відповіді на собі.

Секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев

Звісно ж, загостренням російсько-литовських відносин скористалися «гарячі голови» з обох боків конфлікту. Так, колишній міністр внутрішніх справ Литви Маріс Гулбіс заявив, що блокада області Калінінграда – це сигнал Росії з боку Заходу про те, що ЄС і НАТО готові «забрати» Калінінград.

«Це перший крок Європи та НАТО щодо відсікання Калінінграда, колишньої столиці Східної Пруссії, від Росії. Я почав думати, що Європа чудово розуміє, що робить. Литовці ще краще зрозуміли. Я думаю, росіянам посланий чіткий сигнал — якщо ви випендрюватися, ми заберемо Кенігсберг»

На цю думку відразу ж відреагував інший відставний політик, тільки російський – екс-президент і нинішній заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв:

«Там якийсь черговий придурок, колишній міністр із Латвії, надіслав сигнал про те, що НАТО та Євросоюз забирають у нас Калінінград. Мабуть, випив чи з’їв щось погане. Пропонує розпочати третю світову війну. В себе прийде – боятися кожного шереху біля дверей буде.»

Але на цьому Медведєв не зупинився і пізніше в інтерв’ю «АіФ» заявив, що Росія може застосувати економічні заходи у відповідь на блокаду Калінінграду. За його словами, вина за нинішню кризу «цілком лежить на Литві і всі негативні наслідки настануть саме для цієї прибалтійської республіки». Медведєв додав, що «Вільнюс не врятує посилання на те, що він лише слухняно виконує рішення, прийняті ЄС».

Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв

В умовах загострення відносин представники обох сторін заговорили про можливий воєнний конфлікт між Росією та Литвою. Але наскільки реальними є перспективи такого результату?

Не потрібен другий фронт

Вперше про можливу війну заговорили на Заході. Так, видання Politico назвало гіпотетичний Сувалкський коридор, який міг би з’єднати Білорусь з Калінінградом, і яким зараз проходить кордон Польщі та Литви – «найнебезпечнішим місцем на Землі», оскільки воно знаходиться «під прицілом Володимира Путіна». На думку видання, саме там може статися перше зіткнення у разі прямого конфлікту між Росією та НАТО.

Пізніше цю ідею підхопив всюдисущий президент Білорусії Олександр Лукашенко. На зустрічі з Путіним у Петербурзі 25 червня він назвав дії Литви щодо заборони транзиту до Калінінграда порівнянними з війною:

«Останнім часом наростає потік інформації щодо їхнього задуму припинити транзит із Росії через Білорусь до Калінінграда, ізолювати Калінінград. Слухайте, це схоже на оголошення якоїсь війни. Неприпустимі такі речі у сучасних умовах.»

Президент Білорусії Олександр Лукашенко

І, нарешті, війна ніяк не могла пройти повз Раду Федерації РФ. Перший заступник голови комітету Радфеду з міжнародних справ Володимир Джабаров заявив, що блокада Калінінграда може обернутися збройним конфліктом із Москвою, яка зобов’язана захищати свої території:

«Якщо це (блокада Калінінграда) відбудеться, то справа може дійти до збройного конфлікту. І треба говорити правду в обличчя. Відповідно до 4-й статті нашої Конституції, російська держава зобов’язана захищати свою територію та забезпечувати свою безпеку. Якщо ми відчуємо, що ця безпека порушується і (ситуація) загрожує нам втратою території, то, звичайно, ми підемо на крайні заходи, і нас нічого не зупинить.»

І, на перший погляд, у разі війни російська армія легко поборе литовські війська, які становили на період кінця червня всього 8 850 солдатів і 5 650 резервістів. Проте, експерти вважають, що все не так просто.

Литовські солдати

Так, не слід забувати, що Литва, як і інші країни Прибалтики, перебуває в НАТО. Відповідно, будь-яке вторгнення на її територію буде витлумачено як оголошення війни всьому Альянсу. А саме конфлікту з НАТО Москва зараз усіма силами, незважаючи на свої гучні заяви, намагається уникнути, зводячи протистояння між блоками до знищення військових вантажів із Заходу, які прибувають на допомогу Києву.

Крім того, труднощі, що виникли у російської армії на території України, свідчать, що й прибалтійські країни можуть виявитися не таким легким здобиччю, як здається. І оскільки її збройні сили зараз зайняті наявним військовим конфліктом, Москва навряд чи захоче відкривати новий фронт. Без повномасштабної мобілізації їй для подібного кроку може просто не вистачити потрібної кількості військ.

Однак у ситуації ескалації потрібні люди, здатні остудити «гарячі голови» по обидва боки барикад. І, схоже, із втручанням Євросоюзу такі люди знайшлися.

Поганий мир кращий за добру війну

Ще 23 червня Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель заявив, що Єврокомісія не вводила блокаду Калінінграда. За його словами, відомство має намір «переглянути керівні принципи, щоб уточнити, що ми не хочемо блокувати або перешкоджати руху між Росією та Калінінградом».

Верховний представник Євросоюзу із закордонних справ Жозеп Боррель

А на початку липня стало відомо, що Євросоюз надав Росії чернетку документа про дозвіл транзиту до Калінінградської області. За словами джерел, документ, запропонований ЄС, «цілком задовольнив» РФ. Але основна складність полягала в тому, щоб переконати литовську владу піти на поступки, і консультації з цього приводу між Брюсселем та Вільнюсом тривали «кілька тижнів»

13 липня Єврокомісія опублікувала роз’яснення щодо антиросійських санкцій, які стосуються транзиту до Калінінградської області. Згідно з ними, залізничний транзит дозволено, але з низкою умов. Так, транзит до Калінінграда нафти та нафтопродуктів, вугілля, сталі та заліза, дерева та цементу, а також інших невоєнних товарів залізницею не забороняється, але ці перевезення мають бути предметом «цілеспрямованого, пропорційного та ефективного контролю» з боку країн-членів Євросоюзу.

Що ж до автомобільного транзиту, то в документі сказано: «Особливе питання виникло щодо низки санкційних продуктів, зокрема заліза та сталі, цементу та дерева, вугілля, нафти та нафтопродуктів. Транзит таких вантажів автомобільними дорогами не дозволено. Ніякого спеціального режиму санкцій для того ж залізничного маршруту не передбачено з урахуванням зобов’язань країн-членів (ЄС) здійснювати ефективний контроль відповідно до норм ЄС»

Але в той же час у роз’ясненнях сказано, що, незважаючи на заборону роботи російських автоперевізників на всій території Євросоюзу, «ця заборона не поширюється на перевезення через територію Євросоюзу між Калінінградською областю та іншою територією Росії, враховуючи, що перевезення конкретних товарів не заборонені санкційною постановою».

Таким чином, рішення Єврокомісії фактично означає часткове зняття блокади Калінінграду, принаймні щодо залізничного транзиту. Тепер справа за владою Литви, яка має прийняти свої внутрішні документи, які знову дозволять ввезення під санкційних товарів на територію Калінінградської області, і з неї назад до Росії.

Само собою, це рішення не сподобалося деяким литовським політикам, один з яких – екс-глава військової розвідки Гінтарас Багдонас, навіть запропонував розібрати залізницю, яка прямує до Росії. Щоправда, його одразу ж остудила прем’єр-міністр країни Інгріда Шимоніте, яка закликала не забувати про договір Литви, Євросоюзу та Росії щодо транзиту до Калінінграда.

Прем’єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте

«Це (розбирання рейок) – не питання найближчого часу. Я розумію, що всі розпалилися через транспортування санкційних товарів. Але я пропоную не забувати, що є ще й договір Литовської Республіки, Євросоюзу та Російської Федерації про спрощений порядок транзиту для громадян РФ. Я розумію, що гарячі голи мають усі пропозиції: у кого закрутити трубу, у кого — розібрати рейки, у кого — ще щось зробити. Але це не ті питання, які уряд обговорюватиме», – заявила Шимоніте.

Оцінюючи попередні підсумки блокади Калінінграду, можна сказати, що поки що розумні політики з обох сторін конфлікту перемагають. Незважаючи на всі войовничі заяви, і Москва, і Вільнюс відверто не готові до подальшої ескалації, здатної перерости у повноцінну війну. А в умовах українського конфлікту, що вже йде, ніхто зі сторін не хоче ризикувати тим, щоб звичайний прикордонний конфлікт закінчився Третьою світовою війною.